«Мій тато — найкращий». Конкурсний твір Ішова Максима

Мій тато — найкращий

Твір на тему: «Мій тато — найкращий!» Милий Надійний Ініціативний АктивнийдужиЙ веселиЙ Толерантний Красивий Амбіційний Розумний Товариський Актуальний Обережний Щирий вимоглИвий чудовиЙ Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це — про мого тата, Ішова Ігора Миколайовича Він для мене взірець в усіх справах. Я часто замислювався — добро, в кого тато є, дужий, працьовитий. Наша сім’я тримається на татові.

Він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити. Я йому вірю, тому що все, що він добився

в житті — завдячує своїм рукам та своїм знанням. Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст.

Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм. Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району. Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі — кормороздатчику.

Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв

450 гектарів. Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся.

Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі — інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата. Як справжнього чоловіка призвали до лав Радянської Армії. Це був час, коли армія розділялася і стала Українською армією.

Тато служив в м. Бровари. Коли проїжджаємо до Києва, то він завжди мені з гордістю показує місце служби. Гортаючи татів військовий альбом, я змінив своє ставлення до армії.

Багато моїх однолітків не хочуть йти служити, а я, навпаки, як і мій тато мрію стати солдатом. Він часто говорить:»Хто не був в армії, той не пройшов школу життя.» В його словах криється істина життя. Не треба цуратися будь-якої роботи — часто нагадує мені татусь, коли просить допомогти мамі на кухні. І все це не з проста. А тому, що мій тато здобув в лавах збройних сил другу професію — професію повара. Ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити.

Це і є наше сімейне щастя. Як у вірші Т. КорольовоїВсе на світі вміє тато:І шпаківню змайструвати, Вміє довгий цвях забити, Може борщ смачний зварити, Вміє рибу він ловити, Мамі дарувати квіти. Мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника.

Він і слюсар, і механік, і електрик — все вміє полагодити біля машини, не тільки їздити. І молодим водіям добрі поради дає. Влітку я часто подорожую з татом просторами України, адже мій тато — далекобійник. А це я за кермом Коли ми з ним в дорозі, то слухаю безперестанку історії з життя водіїв, про красиві місця, де мій тато побував. Для мене найприємніші миті, коли ми зупиняємось серед лісу перепочити.

Тато готує смачний обід, а я фотографую чудові краєвиди. Він вміє читати по моєму обличчю і вгадувати мої бажання. Адже в дитинстві тато теж займався фото справою.

Він, коли розповідає мені про своє дитинство, ніби занурює мене в таємничий світ минулого, де немає ні комп’юторів, ні цифрових фотоапаратів, ні плазмових телевізорів. Я замислююсь, можливо оте примітивне і розвивало здібності людини. А хто не мріє скупатися в водах Дніпра? А ми з татом там часті гості.

Саме він навчив мене плавати. Мовляв, в житті все повинен вміти. Ще й солодощами київськими побалує мене.

Ми разом розділяємо дозвілля. Взимку ми з татом часто відвідуємо льодовий каток. Там мій тато неперевершений. Мене навчав кататися на ковзанах. Чому ж мені ним не пишатися, адже він мій найкращий друг!

Я хочу бути схожим на тата. Мене захоплює будь-яка справа, до якої торкаються татові руки. Він навчався в технікумі механізації, його роботи викликали інтерес та похвалу у викладачів.

Він навчився читати технічні креслення та інструкції до використання, тому вся побутова техніка та електроапаратура в нашому домі підключена татом. Він мене теж вчить бути технічно грамотним тому, що в житті це пригодиться. От і зараз, на уроках трудового навчання, ми вчимося працювати з деревом. Моїм наставником є тато. Він допомагає мені з’єднувати деталі, орудувати інструментами.

На думку прийшли слова П. ОсадчукаЯ навчаюся у татаМолоток в руках тримати. Скоро буду майструвати, Бо навчаюся у тата. На мою думку, поняття щастя саме в тому, що моя сім’я повна.

Так склалося в сучасному житті, що багато сімей живуть порізно . Найчастіше батьки розлучені, а від цього страждають діти. На мою думку, особливо хлопчики. Адже саме їм потрібне батьківське слово, чоловіча підтримка. Серед моїх друзів багато таких.

Це проблема соціальна. І я знаю, що кожен з таких дітей, коли виховуються без тата, хотіли б багато чого зробити, щоб їх сім’ї були щасливі і жили разом. Можливо і слухняніші були у підлітковому віці. Я вболіваю за таких друзів. І по можливості, мій тато їм допомагає, чим може. Взимку забирає мене та друзів з тренування на машині, допомагає лагодити велосипед, дає пораду, як краще поступити в тій, чи іншій справі. Я не хизуюся, а навпаки, хочу трішечки поділитися з ними своїм щастям.

Адже, на щастя, всі мають право. Лише життєві обставини обмежують людей в цьому. Він для мене найкращий і мене бере гордість за нього.

Хоч тато і працює цілий день, часто у відрядженні, а як прийде додому, втіха, радість настає. Я живу з рідними батьками і завдячую їм за своє щастя в дружній родині. Бажаю всім, хто прочитає мій твір, відчути гордість та захоплення, адже він, мій тато, того вартий!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)




Сочинение по тексту лиханова человек радуется когда.
«Мій тато — найкращий». Конкурсний твір Ішова Максима

Categories: Школьные сочинения