Сценарій » День Святого Миколая»

Дійові особи: Ведучий, Св. Миколай, Діти, Два чортики, Два янголи, Тарасик. Святий Миколай народився близько 280р. у Ликійській місцевості.

Його батьки, феофан і Нонна, старанно і з любов’ю виховали свого одинака. У молодості, приборкавши людські пристрасті, віддався він священицькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих. Кажуть, що св.

Миколай палкою молитвою втихомирив збурене море, врятувавши корабель і супутників. А ще міг зцілювати калік, сліпих, недужих. Помер 19 грудня 342р. зі словами: «У руки

твої, о Боже, передаю дух свій». Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських.

На нашу землю культ св. Миколая приходить водночас із християнською вірою. У другій половині XI ст. була збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. Також у Києві князь Ізяслав Святославович у 1073 році засновує жіночий монастир під покровом св. Миколая.

До найстаріших церков св. Миколая належить і Миколаївська церква у Львові. Був дуже шановним св. Миколай серед Війська Запорозького.

Козаками було збудовано понад 60 церков, значна частина яких з іменем св. Миколи. Слава отця Миколая спричинила й виняткову славу

його імені серед українців. Це ім’я носили такі визначні діячі української культури, як Микола Костомаров, Микола Лисенко, священик Микола Устиянович та інші. Це горде й водночас тепле ім’я, що в перекладі з грецької означає «переможець народу».

Дія перша Ведучий. Іде св. Миколай полями й лугами, а за ним поспішають янголи, що несуть дарунки для добрих та чемних дітей.

Ходить св. Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє і потішає бідних і нужденних. Св.

Миколай. Вітаю вас, діточки! Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі вчились, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмовляли. Хоч часом на зле вас чорти підмовляли, та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього року.

Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до школи ходіть, свою Україну шануйте й любіть. Любіть її вірно, свою Україну, — І я вас ніколи й ніде не покину. Ану, йдіть до мене, мої янголи — а що там ви дітям у дар принесли? З’являються два янголи.

Один несе тоненьку книжечку, а другий — товстелезну. 1-й янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила відпадають. 2-й янгол.

Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Усі пишуть, що чемні, але чи це справді так? . Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні, і все записуємо до книжки. 1-й янгол. В одній книжці — добрі діла . А в отій — гріхи, грішки й усякі збитки.

2-й янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя, ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав.

Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Дивись, скільки у нас добрих дітей — ось вони сидять , а нечемних зовсім мало. Та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книги. 1-й янгол. Добре вже, добре, ходімо ж кінчати свою роботу. . З’являються два чортики.

1-й чортик. Ой, як тут холодно! . Я змерз, як чорт. 2-й чортик.

Так, у нашій прекрасній батьківщині, Пеклі, дуже тепло, 1-й чортик. Еге ж, часом аж гаряче.

Я радий часом вирватися з пекла й поблукать по світу. Брикають по сцені. 2-й чортик.

Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників. 1-й чортик. А як не наловимо, то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі — гарячої смоли.

2-й чортик. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів.

Попросив одного разу смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не подавився, і як діти таке паскудство їдять? 1-й чортик. Тихо, тихо, ось діти йдуть. Може, серед них є нечемні?

На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок. Виходять діти. Івась.

Миколко, сьогодні до нас святий Миколай прийде! Миколка. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.

Івась. А ти був чемний? Миколка.

Так! А ти? В цей нас із-за сцени, підкрадаються чортики і стають за спинами хлопчиків. Івасик.

Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім — побачимо. Чортики підстрибують з радощів. Миколка. А я намагаюсь увесь час бути добрим.

Мене назвали Миколкою на честь святого Миколая, тому я мушу бути завжди чемним. 1-й чортик, . Скажи йому щось нечемне! Івасик. Тільки дурень може бути вічно чемним! Миколка.

Що ти кажеш? То виходить — я дурень? 2-й чортик . Покажи йому язика! Івасик показує язика. 2-й чортик підкрадається до Миколки.

2-й чортик. Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!

Миколка. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще в такий гарний день. 1-й чортик: . Ану, котрих я маю брати? Диви, як заступились батько й мати — Цілують і пестять, по голівці гладять. А виросте яке?

Батькам на радість, А чи мені на втіху? Не скажете колись: «О лихо, лихо! Зросло дитя — і де поділась щирість?

Ні слова доброго, ні в домі миру?» Миколка. Аце хто? Ти часом не Чортик? Моя бабуся казала, що чорти, бояться хресного знамення.

Ось я тебе перехрещу! Чортики. Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!!!

Втікають. Входить Св. Микола й звертається до Івасика: Ти, дитинко моя мила, Маєш тут, що заслужила, — Я до тебе загостив І дарунок тут лишив. Що не слухала ти тата, Ані мами, ані брата, Тому різку, як той кай, Дає святий Миколай.

Св. Миколай. : Мамусиній господині, Що Порядок любить все, Даруночки несу нині, Бо дитина на них жде. Ой голубко моя крале, Слухай маму все свою — То не тільки книжку й лялю, А й цукерок принесу. Дарує дівчинці книжку й ляльку.

Дія друга На сцені намальована хата. Біля неї сидить хлопчик. Ведучий. Так зайшов Миколай до села, в якому під самим лісом стоїть хата.

На порозі сидить хлопчина-си — рота. Він не показував по собі великого розуму — робив, що йому казали робити, але й ся робота йшла йому мляво. Одно лиш його захоплювало.

Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче б йому очі хотіли вискочити. Підходить св. Микола під хату, а Тарасик навіть шапки не здіймає. Миколай.

Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? Тарасик. Чому ні, тільки я Вас визирав з неба, а Ви тим часом прийшли із села.

Св. Миколай посміхається. Миколай. Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?

Тарасик. Ні. Миколай: Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний. Тарасик.

Ні… Миколай. А може, ти хочеш грошей багато?

Тарасик. Також ні. Миколай. Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже я й для тебе приніс дарунків, бо ти Нічим не прогнівив Бога.

Тарасик падає на коліна і шепче несміливо. Тараси. Я хотів би, св. отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою, дитину. Ведучий.

Засумував св. Миколай і не сказав ні слова. Любов матері — се якраз єдина річ, якою він не міг нікого обдарувати.

Янгол. Отож, любі діти, поважайте, цінуйте своїх батьків. Кохайтесь у молитві й честі. Не все легке в житті.

Дороги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. Тож ви, батьки, в щоденнім герці з гріхами власними змагайтесь, аби злого не дати прикладу. Лише ті для діток приклад, хто святі виконує щоденно заповіти. І в ласці Божій вам життя освятить любов дітей, онуків і правнуків. Не забувайте Божої науки!

Усі учасники співають пісню «Ой хто, хто Миколая любить…» Хлопчик читає вірш Зеновія Филипчука «До святого Миколая» ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ А вечір малює сьогодні талантом таким неземним, що в кольоровому дзвоні життя виглядає новим. Я теж у небесному стані: душа, мов біленький папір.

Складаю своїми словами листа під мелодію зір. Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, уклінно Тобі посилаю дитяче прохання земне: Хай люди живуть усі в Божій правді. І не міркують у масках про те — тільки тоді ближні любляться справді, коли хтось до когось з грошима іде. Складаю листа. І дивлюся на власні думки і слова.

Складай? листа. І молюся, як вміє дитина мала. Святий Миколаю, будь ласка, зроби подарунок мені — щоб віра ніколи не згасла поміж людьми і в біді. Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, уклінно тобі посилаю дитяче прохання земне:

Хай люди живуть у вірі і правді, І пам’ятають вічно про те — тільки тоді ближні любляться справді, коли хтось до когось із Богом іде.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)




Сочинение тимур и его команда 6 класс.
Сценарій » День Святого Миколая»

Categories: Сочинения на свободную тему