Урок МУЖНОСТІ

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам’ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був нищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

1-й ведучий. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни.

Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам’ять

про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

2-й ведучий. Вечір пам’яті полеглих у Великій Вітчизняній війні — це лише часточка великої данини пошани полеглим. Ми з вами зібралися на зустріч із ветеранами, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу.

Мало залишилося учасників тих подій, і всі ми щиро вдячні, що до нас завітали…

Учень.

Ми в бою здобували свободу, Ми в бою гартували її, Ми пройшли переможним походом,

Пронесли крізь недолю-негоду Прапор волі по рідній землї! Зникла хмара пелехата, Сонце, променем палай! Волі в нас не відібрати,

Не здолати Рідний

край! Вічно сяяти сонцю над краєм, Бо здобули ми сонце в бою.

Ми країну свою оглядаєм, Бойових земляків обираєм У Верховну Раду свою. На землі моїй багатій

Сонце, променем палай! Волі в нас не відібрати, Не здолати

Рідний край!

1-й ведучий. Кожна людина зберігає в пам’яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий. Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин!..

Від Москви до Берліна — дві тисячі шістсот кілометрів.

1-й ведучий. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, — три години.

Перебіжками та по-пластунськи — чотири роки!

2-й ведучий. Мільйони загиблих… А скільки не народжених дітей?..

А скільки залишилось вдів і сиріт?..

Учениця.

Степом, степом йшли у бій солдати. Степом, степом — даль заволокло. Мати, мати стала коло хати, А кругом

В диму село. Степом, степом — розгулись гармати, Степом, степом — клекіт нароста. Степом, степом падають солдати, А кругом

Шумлять жита.

Учень.

Степом, степом поросли берізки, Степом, степом сонце розлилось. Степом, степом — встали обеліски, А кругом

Розлив колось. Степом, степом — людям жито жати, Степом, степом — даль махне крилом. Мати, мати жде свого солдата,

А солдат Спить вічним сном.

1-й ведучий. А що може виміряти материнське горе, її сльози…

Учениця.

Благословляла мати сина, А синові — сімнадцять літ… Іти на бій за Батьківщину — Був материнський заповіт. Сховала сльзи на прощання, Щоб не пекли його вони…

І син пішов… Лишив чекання, Лишив свої хлопчачі сни.

Учень.

…Минули бурі стоголосі. Є і медалі, й ордени… А рана та Ще ниє й досі Далеким стогоном війни.

Ні, не забути днів огнених, Що злиті в Перемоги День. Висот немає безіменних. Нема солдатів без імен.

Учениця.

Одержала звістку матуся, Що син її впав за Дністром. Поїхала мати до сина

В далекі світи із села І білу пшеничну хлібину, і шитий рушник привезла.

Учень.

Спинилась вона над водою, На скелі Дністровій крутій: Могила його під горою І писаний камінь на ній. Заплакала: «Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла…» Могилу, неначе дитину, Руками вона обняла.

Учениця.

А річка шуміла невпинно, І тихо шуміла трава, І тільки червона калина Тремтіла, неначе дива. А мати стоїть на колінах, І пальці торкають граніт, І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть.

Учень.

У мене днів не вистачить для того, Щоб розказати людям про війну, Про все, про артилерію як «бога», Про все оте, що й зараз не збагну.

Воно в мені — забуте й незабуте, Воно в мені — що бачив і чим жив, Що іноді хотілося б вернути,

Що іноді здається дивом з див. Але навколо — хлопці-побратими, Які самі в тім пеклі побули. Але ж із фото юними очима

Зорить твій друг з воєнної імли. Не просто пригадалося минуле — Крізь нього бачу знов далекі дні; Солдатський спомин крізь гарматне дуло

У душу й серце дивиться мені.

1-й ведучий. Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.

2-й ведучий. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Дорогою ціною…

Учениця.

Ми не забудемо нічого, Забути сил у нас нема, І смерть малого і старого Вам не обійдеться дарма!

1-й ведучий. Слава тим, хто здобув перемогу!!!

Усі. Слава! Слава!

Слава!

2-й ведучий. Сьогодні ми з великою вдячністю і любов’ю вітаємо вас, дорогі ветерани. Поморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками ваші обличчя, але ваші серця залишилися молодими.

Ви бережете пам’ять про своїх однополчан. Зустрічаєтеся з тими, хто досі з нами.

Учень.

Все менше нас, прибульців із війни, Все глибші наші спомини і думи. Ми все частіше чистим ордени І довше носимо старі костюми. Все швидше хвиля у Дніпрі сплива,

Все ближче ми до володінь природи, Нас більше втомлюють гучні слова, Аніж колись із краю в край походи.

Учениця.

Ми все пильніше в очі поколінь Вдивляємося крізь опуклі скельця. І смутку довга прохолодна тінь

Через моє перебігає серце. І я немов на сповіді стою І пам’ять всіх живих беру у свідки — Такі красиві люди, як в бою, І нині зустрічаються нерідко.

1-й ведучий. Шановні ветерани! Ми щиро вітаємо вас зі святом.

9 травня — святий день — День перемоги! Ми вклоняємося вам! Ми завжди будемо пам’ятати ваш подвиг!

Ми завжди будемо пам’ятати вас! Низький уклін вам, сивочолі ветерани!

2-й ведучий. Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)




Сочинение чем живет человек.
Урок МУЖНОСТІ

Categories: Новое