Заняття за творчість Т. Лісненко «Я своїм словом вилікую..»

Тема: Я своїм словом вилікую душу» за творчістю Тетяни Лісненко

Мета: Ознайомити учнів із творчістю Т. Л Існен Ко; виховувати любов до рідної мови, поетичного слова, рідного краю ; повторити лінгвістичні терміни; спонукати учнів до творчості.

Обладнання:

Плакат із словами Т. Лісненко : Якщо ж вітри піднімуть моє слово,

Нехай бринить у пісні і в труді!

Я з рим своїх сплету вінок чудовий,

Пущу у ніч купальську по воді.

А також фотографії, книги, картини місцевого художника Миколи Самохіна, поетичні книги Т. Лісненко «Сповідь»,

«Вересневий зорепад», «На полиновім вістрі». Магнітофон, вази із живими квітами.

Хід уроку

Слово вчителя:

Лісненко Тетяна Станіславівна народилась у серпні 1959 року в с. Лучка Липоводолинського району на Сумщині. Закінчила сільську школу, потім училище в м. Шостці, потім Сумський педагогічний інститут ім.. А. С. Макаренка.

Багато дечому навчилась у житті: співати, грати на баяні, в»язати, вишивати, малювати. Але потяг до віршованого рядка пробудився ще в ранньому віці. Перший вірш був написаний нею в шостому класі.

Далі друкувалася в районній газеті «Рідний край». Переїхавши до

Ромен, друкується в міськрайонній газеті «Вісті Роменщини», альманасі «Відродження Роменщини», журналі «Дивослово», газетах «Культура і життя»,»Слово просвіти» та «Позакласний час». Видала три свої збірки: «Сповідь», «Вересневий зорепад» та «На полиновім вістрі».Має сім»ю, живе в м. Ромни, працює заступником директора в ЗОШ-інтернаті імені О. А. Деревської.

Читає українську мову і літературу, веде літературну студію «Свічадо». Є членом Всеукраїнського товариства «Просвіта», депутатом міської ради четвертого скликання.

Запис у зошити плану уроку.

ПЛАН

«В слові — радість, гордість і життя».

«Тут душу жоржини лоскочуть,

І це — Україна моя».

3. «Все відцвітає кольорами…»

4. Викорис

ПЛАН

1. «В слові — радість, гордість і життя».

2. «Тут душу жоржини лоскочуть,

І це — Україна моя».

3. «Все відцвітає кольорами…»

4. Використання художніх засобів у творчості Т. Лісненко.

Бесіда.

— Кого ви знаєте з літераторів рідного краю? .

— В чому відмінність між поезією і прозою?

— Який це стиль і які стилі ви знаєте ще?

— Які ваші очікування від уроку?

Під фонограму три учні читають поезії:

1. Я своїм словом вилікую рани,

А іншим словом — голову зітну.

Із ним пройду крізь гори і тумани,

Із ним я землю легко перетну.

Я своїм словом вилікую душу,

Зігрію ним як вогнищем тебе.

Його повік у клятві не порушу,

Воно як храм, як небо голубе…

2. З віршів своїх сплету вінок чудовий,

Хай в ніч купальську плине по воді.

В полон бере той аромат чудовий

Серця людські і душу молоді.

І якщо хто відвернеться байдуже,

Мої слова не пустить до душі,

Не буду плакать, сердитися дуже,

Для мене ще заквітнуть спориші…

3. Усе вічне оспіваю знову,

І нехай це буде звабний сон.

Моє чисте, виплекане слово

Хай людей захопить у полон.

Наша правда, наше вічне слово

Хай долає межі забуття.

І лунає гучно, пречудово,

В слові радість, гордість і життя…

Застосувавши метод «Рольової гри», діти задають питання поетесі:

Як називається Ваш перший вірш? Де берете теми, ідеї? Що спонукає до написання віршів?

Про яку пору року найбільше любите писати?

Учитель: Патріотичні мотиви звучать у поезіях Т. Лісненко невимушено, відкрито, просто. Тут і запитання, і відповідь, лояльність і категоричність.

Але любов до України — безмежна і нескінченна: 2 учні читають поезії:

1. Дивлюсь в твої зіниці, Україно,

Неначе у дзеркальне джерело.

І чую нашу пісню про калину,

І про кохання, що не відцвіло…

Я бачу золотисті перевесла,

В яких струмками — золото-зерно

В моїй душі розгойдуються весни,

А в серці щирім — квіти і зело.

2. Тут чисто-прозорі криниці,

І пісня, мов казка жива,

Як пір»я живої жар-птиці,

Легкі, задушевні слова.

Тут плачуть бурштинові зорі,

Моргають коханим здаля.

Тут ранки серпнево-прозорі

Стрічає кохана земля.

Закохані спати не хочуть

Під лагідний спів солов»я.

Тут душу жоржини лоскочуть,

І це — Україна моя!

Застосувавши метод «Мікрофон», учні відповідають на запитання: Хто з поетів і в яких поезіях оспівував Україну?

Вчитель:

Але особливе місце у творчості поетеси займає пейзажна лірика, зокрема, осінь. Ця пора року в неї «жовтоока», «в жовтому плащі», «плаче жовтими дощами», «гуляє в вересневому танку», «зворушує осінніми плачами»…

Зверніть увагу, діти, на картина М. Самохіна, як він змальовує цю пору року.

Декілька учнів по куплету читають поезії про осінь:

Осінній день примружив очі,

І навіть сил не вистача,

Коли байдуже і пророче

Слова виблимує свіча…

Ти чуєш — зорі шелестять,

І навпіл душу крають.

Із яблунь яблука летять

І в душу попадають.

Минають карі ночі,

Летять за днями дні

І вересень пророче

Нашіптує мені

Що серпень не востаннє

Цілує у вуста

Серпневих днів згасання —

Це осінь золота.

Спливло і літо, осінь на коні

Така печальна, сіра, наче тінь.

І знов кохання блиснуло мені

Лишивши знак від рук наших сплетінь…

У шибку дощ постукує щоночі.

Холодний слід лишає у душі,

І сірий морок сіється пророче

На ніч глибоку й сірі спориші…

Учитель :

Чи можна поетесу назвати сумною людиною, печальною, подавленою? Адже в її поезіях цей смуток відчувається?..

Учні відповідають, використовуючи схему «Прес»

Учитель: Діти, я зараз зачитаю поезію пані Тетяни, а ви скажете, що ж тут оригінального побудові?

І гули, і мед носили, знай

Не кусали, далебі, ніколи,

У нас був смачний чудовий чай

Й вишень квіт віхолою замів

Ті стежки, що рідними були.

«Е,- сказав,- і як же я посмів,-

Чи щасливі ми і не були?»

А про нас складаються пісні,-

Сила бджіл медова навесні…

Діти говорять, що це акровірш і дають визначення: Це вірш, у якому слова і речення читаються за початковими літерами. Вчитель ще зачитує окремі куплети:

Рясніють роси райдугами рані,

Рябіє ряст на розовій воді.

А на вікні розгойдують герані

Свої квітки родинно-молоді…

Або: Плине у повітрі павутина

Попід хмари піняво-густі

І повзуть в сусіда попід тином

Гарбузи пихаті, немалі.

Або: Літують літа, відлітають лелеки,

І листя із липи ліниво сповза

А ластівки в льоті — високо-далеко,

І мить — як леліть — лебедина сльоза…

Діти пізнають художній засіб — алітерацію і дають визначення: повторення однакових приголосних звуків у вірші, як стилістичний прийом, як засіб підсилення виразності.

Підсумкове слово вчителя .

1. Чим збагатив вас сьогоднішній урок? Чому можна повчитися на творчості поетеси? Чи справдилися ваші сподівання на уроці


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)




Где-то работал светофор где-то на обочине.
Заняття за творчість Т. Лісненко «Я своїм словом вилікую..»

Categories: Сочинения на определенные темы