Заохочення та покарання дитини в сімї

Заохочення та покарання дитини в сім’ї

Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих; ініціативних в організації різних корисних справ — родинних та громадських.

Особистий приклад батьків — це надзвичайно важливий метод, виховання. Народна педагогіка надає великого значення силі слова — розповіді, поясненню, бесіді, настанові, пораді та ін. Як у теорії, так і в практиці сімейного виховання існує система стимулюючих

методів, до яких належать педагогічна вимога, громадська думка, орієнтація на очікувану радість, змагання, похвала, заборона, нагорода, застереження, навіювання, заохочення й покарання та ін.

Похвала та критика може бути творчою або руйнівною. Часто ми не вміємо правильно оцінити дії нашої дитини, вчинки, не звертаємо увагу на позитивні сторони її характеру. А вона у відповідь на це «відвертається» від нас.

Чи можна сказати, що поняття «похвала» вже застаріло? Звісно, ні. Але, мабуть, слід уміло користуватись похвалою. Ми знаємо, що ліки призначаються хворому лише в суворій відповідності до рекомендацій

лікаря, який зазначає годину їх прийому, дозування, враховує протипоказання, можливі алергічні реакції.

Так само обережно слід Поводитися з сильнодіючими «ліками» іншого виду: оцінювати й хвалити можна тільки вчинки дитини, а не її саму. Будь-яка похвала складається з двох компонентів:

-наших слів;

-висновків дітей.

Наші слова мають передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів дитини допомагати нам.

Потрібно висловити наше судження в такій формі, щоб дитина могла безпомилково з нього зробити реалістичний висновок про себе саму.

Для того щоб краще розібратися в способах виховання дитини, слід звернути увагу на те, коли і як ми, схвалюємо та критикуємо її.

Необхідно розрізняти похвалу від заохочення чи похвалу від схвалення.

У похвалі завжди міститься елемент оцінки: «Молодець, ти просто геній!», «Ти в нас найгарніша !», «Ти такий хоробрий!»

У чому полягають недоліки похвали-оцінки?

По-перше, коли батьки часто хвалять, дитина швидко починає розуміти: де похвала, там і догана. В одних випадках її можуть похвалити, в інших — осудити.

По-друге, дитина може стати залежною від похвали, очікувати її. Нарешті, дитина може запідозрити, що ви нещирі, тобто хвалите її з огляду на своє бажання, настрій.

Як не потрібно хвалити

-Похвала має властивість наркотиків: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

-Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею .

— Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів, немає за що хвалити.

— Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється, і слід її знати.

— Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її щодня.

— Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч теж не зашкодять… Інколи виникають ситуації, коли доцільно покритикувати. Це

Також потрібно робити розумно.

Почуття, особливо якщо вони негативні та сильні, не слід утримувати в собі: не слід мовчки терпіти образу, приборкувати гнів, зберігати спокійний вигляд при сильному хвилюванні. Обдурити такими зусиллями ви ніколи не зможете ані себе, ані свою дитину, яка без зусиль «читає» за вашим виразом обличчя, жестами, інтонацією, що щось не так. Адже саме через ці «несловесні» сигнали передається понад 90 % інформації про наш внутрішній стан. І контролювати їх дуже важко. Через деякий час це накопичення негативних переживань проривається та виливається в різкі слова та дії.

Педагогіка дуже обережно ставиться до покарання дітей і не схвалює дій тих батьків, які принижують людську гідність, шкодять здоров’ю дитини. Заохочення слід використовувати з дотриманням вимогливості й об’єктивності, а покарання — через виявлення поваги.

Запам’ятайте сім правил

1.Покарання не повинно шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному .

2.Якщо є сумніви — не карайте .

3.За один раз — одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання — не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4.Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

5.Покараний — прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, — покарання подіє у зворотному напрямку.

7.Дитина не повинна боятися покарання.

Не можна карати й сварити:

— якщо дитина хвора;

— якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

— якщо дитина їсть;

— після сну;

— перед сном;

— під час гри;

— під час виконання завдання;

— одразу ж після фізичної або душевної травми — необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль ;

— якщо дитина не може подолати страх, лінь, рухливість, роздратованість, будь-який недолік, але щиро намагається подолати його;

— в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

— якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

— якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)




Взаимопонимание сочинение 15.3.
Заохочення та покарання дитини в сімї

Categories: Сочинения на определенные темы